Відкрити завісу болю

Зустріч родин загиблих – діалог у час переживання втрати. Саме у групі, об’єднаній спільним випробовуванням, люди відкривають завісу болю. Психологи, психотерапевти Української спілки психотерапевтів разом зі священиками УГКЦ психологічно та духовно супроводжують учасників цих зустрічей. Переживання втрати індивідуальне – групова робота дозволяє побачити себе у дзеркалі переживань інших.

Цими днями у с. Заздрість у музеї-садибі Йосифа Сліпого, що на Теребовлянщині, вдруге зустрілися родини загиблих лицарів Небесної Сотні та бійців АТО Тернопільської області.

Розпочалося спілкування із літургії та панахиди за загиблими. Після знайомства та розподілу на групи учасники працювали із психологами та психотерапевтами. Відтак присутні на заході написали на прапорі України свої послання бійцям добровольчого українського корпусу «Правий сектор». До речі, в ДУК  його вже повіз капелан «Правого сектору» о. Петро Буряк, який теж був присутнім на зустрічі. Приємними дарунками у цей день стали різдвяні баранці від «Кози-Дерези» та концерт кобзаря Василя Жданкіна, його доньки Анастасії та гурту «Великодні зернятка».

Організовували зустріч фахівці обласного осередку Української Спілки психотерапевтів, Психологічної Кризової служби, духовенство УГКЦ. Особлива подяка меценатам заходу. Руслану Савчишину, Вікторії та Ярославу Колодію (етномайстерня «Коза-Дереза»), Ірині Кельнер, водіям Роману, Тарасу, Андрію та Богдану, сестрам-василіянкам, які допомагали забезпечити зустріч родин.

Кобзар Василь Жданкін зауважив, що здавна великою честю для сім’ї було виростити воїна і велике горе його втратити, але ще в літописах читаємо, що громада брала на опіку яленів сімей полеглих вояків.

Під час зустрічей на думку психотерапевта Олега Гуковського, відкривається доступ до найбільшого болю, яким супроводжується втрата, бо це відбувається у середовищі таких самих зболених людей, які пройшли шляхом горювання різну відстань. Більш чутливий отримав підтримку від стійкішого, сильніший турбується про слабшого, але напрямок один, і своїх не кидають по дорозі. Діє принцип уподібнення переживань, і тоді значення, смисл горя переживається на рівні групи, спільноти, громади, що дозволяє розкрити серце, бути відкритим до страждань інших, проявити до них турботу, використати травму як ресурс.

Отець Василь Сліпчук переконаний: ці зустрічі потрібні, бо спостерігаючи за людьми, що відчули втрату, побачив, що вони не падають духом, хочуть продовжити справу рідних. Він подякував усім за зустріч. Психолог, психотерапевт Ігор Лубківський пригадав слова Фоми Аквінського про те, що психологія та релігія не суперечать одне одному. Без віри не може бути психології, а священикам інколи не вистачає  психологічного досвіду. Тому вони й співпрацюють одне з одним, обмінюються досвідом.

Піж час заходу допомогу отримали не лише старші. Велику увагу приділяли дітям – разом із дитячим психотерапевтом Іриною Срібною вони працювали в групах, гралися, малювали, опрацьовували травму, переживання, відчуття страхів.

Сім’ї загиблих теж висловили свої враження від зустрічей. Олена та Наталя кажуть, що тепер інакше сприймають горе, оскільки від смерті нареченого та брата вже минув рік. Зазначають, що приїхали на зустріч аби підтримати тих, хто ще не встиг пережити горе, співпереживати їх втраті. Для Василія та Катерини такі заходи місце, де відбувається душевне розвантаження.

За час двох зустрічей об’єднались 13 родин, а число таких сімей, де є загиблі, вже пішло за третій десяток. Ми звертаємося до родин, що не наважилися приїхати: не залишайтеся з горем наодинці. Зателефонуйте до тернопільського логістичного центру на (097) 205-50-55 і повідомте про свої потреби – як матеріальні, так і духовно-психологічні. І ми зробимо все можливе, щоб підтримати вас.

Олександра, Ніздрань,

психолог, м. Тернопіль

Опубліковано обласною газетою  «Вільне життя»